Рослини

Загальна площа лісових ділянок України становить 10,4 млн га. Ліси за призначенням і розміщенням виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно­гігієнічні, оздоровчі та інші) функції, мають обмежене експлуатаційне значення. Лісистість України становить 15,9%.  Ліси розташовані дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно у Поліссі та в українських Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності й не досягає оптимального рівня, при якому найефективніше використовуються земельні ресурси, формується екологічно стабільне середовище й найповніше виявляється весь комплекс корисних властивостей лісу.За останні 50 років лісистість країни зросла майже в 1,5 рази, а запас деревини – в 2,5 рази.  Запас деревини в лісах оцінюється в межах 2,1 млрд куб. м. Загальна середня зміна запасу сягає 35 млн куб. м. Середня щорічна зміна запасу на 1 га у лісах Держлісагентства дорівнює 3,9 куб. м і коливається від 5,0 куб. м у Карпатах до 2,5 куб. м у Степовій зоні. Відбувається поступове збільшення запасу, що підтверджує значний економічний і природоохоронний потенціал лісів України. Найбільшу питому вагу мають середньовікові деревостани – 45%, стиглі і перестиглі становлять майже 17%.Середній вік деревостанів становить близько 60 років, відбувається поступове старіння лісів, що впливає на їх санітарний стан. Ліси України сформовані понад 30 видами деревних порід, серед яких домінують сосна (Pinus silvestris), дуб (Quercus robur), бук (Fagus silvatica), ялина (Picea abies), береза (Betula pendula), вільха (Alnus glutinosa), ясен (Fraxinus excelsior), граб (Carpinus betulus), ялиця (Abies alba). Хвойні насадження становлять 43% за гальної площі, зокрема сосна – 35%. Твердо­листяні насадження – 43%.

«Міжнародні дні поля в Україні» — єдина в Україні виставка технологій рослинництва з демо-ділянками та демонстрацією техніки в роботі. International Field Days Ukraine — 11 га виставкового поля, 100 агроресурсних компаній, близько 400 сортів та гібридів основних польових культур, 300 сільськогосподарських машин та агрегатів, та 10 обприскувачів на трасі випробовування DLG, семінари та практичне навчання. «Спеціалізована виставка в польових умовах — це новинка для України та вдала платформа для спілкування фермерів з іноземними виробниками. Під час проведення триденного Дня Поля ми мали можливість поспілкуватись з нашими постійними клієнтами, а також, з новими, почули їх побажання по розширенню лінійки нашої продукції. Було багато учасників, ми побачили нові тенденції і напрямки розвитку ринку засобів захисту рослин і сільського господарства в цілому. В 2018 році компанія  «Штефес» також планує брати участь в Днях Поля такого європейського формату», — зазначає Арсеній Потапов, представник компанії Stefes.Окрім 40 дослідних ділянок до уваги фахівців індивідуальна демонстрація та коментоване випробовування техніки в роботі, стаціонарна виставка, воркшопи, семінари і презентації просто в полі.

У жовтні соціальні мережі збурили фотографії покинутих у садах яблук. Виробники відразу почали коментувати, що збирати плоди і віддавати їх переробникам просто невигідно – мовляв, ціна яблук нижча за собівартість виробництва. «Я теж не впевнений, що зберу урожай з саду. Вартість так званого технічного яблука – гривня, а на свіжий ринок сортове яблуко виробники продають по 3 грн з ПДВ. За підбір плодів з землі потрібно заплатити робітникам мінімум 30-40 копійок за кілограм. Виходить, собівартість виробництва яблук не нижче 3 грн/кг. Всі накладні витрати – дизпаливо, добрива та зарплати суттєво зросли», – розповідає очільник підприємства «Дельтафрут» з Вінничини Антон Рубан. Його господарство цьогоріч взагалі розкорчовує більше 200 га старих садів (із 800 га наявних), замість них сіятиме олійні чи зернові культури. Він додає, що з такими цінами на яблуко частина його колег-виробників теж буде вимушена заморозити, або й повністю відмовитись від садівництва та перейде на більш рентабельні культури.

Всі луки поділяють на заплавні, материкові і гірські. Заплавні луки розташовані по долинах річок і щороку заливаються весняними водами. Ґрунти поживні, в основному наносні. Материкові луки розташовуються поза річковими заплавами, а гірські – в горах вище від межі лісової рослинності. На луках відсутні дерева. Майже всі лучні рослини належать до багаторічних. Трав’янисті рослини, що ростуть на луках, належать до різних родин.Крім того, їх поділяють на такі господарські ґрунти: злаки, бобові, різнотрав’я, осоки.Найбільш поширені злаки – це тимофіївка, лисохвіст, тонконіг, грястиця, костриця лучна.Бобові ростуть на луках у меншій кількості, ніж злаки, але вони дуже ціняться через велику поживність для худоби, а також тому, що збагачують ґрунт азотом. Найбільш поширені бобові – конюшина лучна, конюшина повзуча, люцерна, мишачий горошок, чина лучна.Велика кількість лучних рослин належить до різнотрав’я. З родини айстрових на луці можна зустріти деревій, королицю, волошки лучні, козельці. З родини геранієвих привертає увагу герань лучна, з маренових досить часто зустрічаються підмаренники.Серед дотичних рослин на луках часто зустрічаються клени, дика морква.Досить часто на луках зустрічаються представники родини гречкових – щавель кислий, щавель кінський, гірчак зміїний.На вологих луках зустрічається валеріана лікарська – багаторічна рослина з високим прямостоячим стеблом.Осоки зустрічаються найчастіше на заплавних луках. Їхні пагони поїдають тварини.Луки не існують вічно. В природі відбувається перетворення лук на ліси. Природні луки потребують догляду, раціонального використання.

Болота. Ділянки земної поверхні з надмірним зволоженням називають болотами або мочарами. В Україні вони займають близько 2 % території. Поширені здебільшого невеликі болота, що зосереджені на Поліссі та в долинах річок. За характером живлення, формою поверхні і складом рослинності болота ділять на три основні типи: низинні, перехідні і верхові.В Україні найбільше низинних боліт. Вони розташовуються у зниженнях – на місці колишніх озер або в заплавах річок. Поверхня цих боліт увігнута або плоска. Живлення відбувається за рахунок ґрунтових вод, стоку поверхневих вод з довколишнього суходолу, річкових вод під час повеней і паводків, а також атмосферних опадів. З річковими та ґрунтовими водами в низинні болота потрапляє чимало мінеральних речовин, тому там росте багата вологолюбна рослинність – вільха, береза, осока, очерет, хвощ, зелений мох. Торф, що утворюється в таких болотах, може використовуватися як добриво для сільськогосподарських угідь. Найбільші низинні болота утворилися на Поліссі, в долині Дніпра та його приток, плавнях Дунаю. Щороку в повінь їх заливає вода й у місцях, де вона залишається впродовж літа, утворюються грузькі, непрохідні ділянки.            Верхові болота лежать на підвищених ділянках – здебільшого вододілах. Живляться вони атмосферними опадами, тому ці болота бідні на мінеральні речовини. Рослинність, що росте там, невибаглива: пригнічена сосна, журавлина, пухівка, сфагнові мохи. Нагромадження торфу відбувається швидше в центральній частині болота, ніж на краях. Тому верхові болота мають опуклу форму. Торф цих боліт використовується як паливо і сировина для хімічної промисловості. Найбільше верхове болото в Україні знаходиться в Українських Карпатах – у зниженні на Полонинському хребті на висоті близько 1 800 м. Воно утворилося внаслідок заболочування низки невеликих озерець.            Перехідні болота є проміжною стадією між низинними і верховими. Спочатку утворюється низинне болото, багате на мінеральні речовини і відповідно рослинність. У міру відмирання рослин поверхня болота підвищується, доступ води, збагаченої мінеральними сполуками, обмежується, і рослинність змінюється менш вибагливою до живлення. З'являється сфагновий мох, характерний для верхового болота, для живлення якого достатньо лише атмосферних опадів.

Степова зона України розташована на півдні та сході нашої держави і займає майже 40 % її території. За останні 150-200 років вона перетворилась на найбільш розорану частину Європи. У деяких адміністративних районах частка ріллі досягла 85-95%. Враховуючи площу житлової забудови, доріг, підприємств і т.д. можна констатувати, що від безкраїх степових просторів сьогодні залишилося близько 3% цілинних земель. Більш-менш великі фрагменти незайманого степу збереглися тільки на території кількох заповідників і національних парків, військових полігонах, та на території Донецького кряжу. Трохи азональних степів збереглося у Криму та у Лісостеповій зоні. Можна сміливо стверджувати, що степ є найменш збереженою і найбільш порушеною екосистемою України. Пристосовані до специфічних умов степового біотопу, ендемічні та зникаючі види флори і фауни не можуть існувати ні в яких інших екосистемах. У 2009 році в Україні вийшло нове видання Червоної книги України (ЧКУ), яка значно розширила списки видів, що охороняються. Проаналізувавши оновлені списки ЧКУ, ми встановили, що залежними від збереження степових біотопів є 159 видів тварин з 543 занесених до ЧКУ (29%). Також до Червоної книги потрапило 276 степових видів рослин з 826 (33,4%); 87 з них внесено в 2009 р. Розрізненість і незначна площа біотопів стають причиною вторгнення в степові ділянки адвентивних видів, деградації, зменшення площ і остаточного зникнення фрагментів степу. Отже, збереження зникаючих степових видів можливо лише за умови повного збереження всіх існуючих степових біотопів та створення навколо них відновлених (буферних) ділянок.