Со́нце — зоря, що є центром Сонячної системи.
aНа Сонці є плямиШар поверхні Сонця, який випромінює видиме світло, називається фотосферою. У ній існують холодніші ділянки, що видаються темними. Дивитися на наше світило крізь телескоп не можна, але якщо застосувати темні фільтри, то великі групи плям стають видимими.
Сонце — найближча до Землі зоря.
Сонячний вітер може викликати магнітні бурі на ЗемліМагнітне поле Сонця весь час прискорює заряджені частинки, які називаються сонячним вітром. Зазвичай його інтенсивність занадто слабка, щоб нашкодити людям на Землі.
Влітку Земля перебуває далі від Сонця, ніж узимкуЗемля рухається навколо Сонця еліптичною орбітою. Тобто відстань від нього то збільшується, то зменшується впродовж року. При цьому зміна зими та літа пов’язана не з цим фактом, а з нахилом вісі до екліптики. Тож коли у північній півкулі настає літо, то у південній — зима, і навпаки.
Випромінювання Сонця зростаєІнтенсивність випромінювання нашого світила повільно зростає. Коли воно народилося 4,5 млрд років тому, то було приблизно на 25% тьмянішим, ніж зараз. Відтоді його яскравість поступово зростає.
Сонце має коронуСонячна корона — це зовнішня оболонка нашого світила. Вона складається з протуберанців і різноманітних плазмових вивержень. Зазвичай ці утворення мають протяжність у сотні тисяч кілометрів, тобто є довшими, ніж відстань від Землі до Місяця
Сонце стане червоним гігантомУ віці 10,9 млрд років водень у ядрі Сонця почне вичерпуватися. Воно роздуватимется і за кілька сотень мільйонів років перетвориться на субгігант — помаранчеву зорю, радіус якої буде у 2,3 раза більше нинішнього.
Активність Сонця змінюється з певним періодомСпалахи на Сонці відбуваються хаотично, в тому сенсі, що ніхто впевнено не може сказати, коли якась із плям, що в цей момент є на поверхні світила, вибухне. Можливо, за цим стоїть певний механізм, якого ми поки не розуміємо.
Повні сонячні затемнення колись припинятьсяСонячне затемнення — це ситуація, коли Місяць опиняється між Землею та Сонцем і закриває собою світило повністю або частково для певної ділянки нашої планети. Орбіта нашого супутника нахилена відносно площини екліптики, тому це стається не кожні 29 —30 діб (тривалість повного циклу місячних фаз), а від двох до п’яти разів на рік.