вивчення материка

Mai multe ca aceasta

Структура сайту

creat de Татьяна Васильевна Марковская

Пропозиції щодо побудови системи інформаційної підтримки онлайн-комунікації

creat de Татьяна Костенко

Грузія

creat de Вікторія Олегівна Кобилка

Розвиток інноваційної платформи засобами ІКТ для підтримки посттравматичного зростання волонтерів

creat de Roman Shevchenko

Африка

Води сухлдолу

У пустелях і напівпустелях є підземні водоносні горизонти, у яких містяться великі запаси підземних вод.

Озеро Вікторія — найбільше за площею озеро Африки, воно лежить у тектонічному прогині на висоті 1 134 м. Найбільші глибини озера Чад досягають 7 м. Сліди сухих річищ свідчать про інші кліматичні умови в минулі часи.

Велика частина озер зосереджена в середній частині материка. Озера знаходяться по лінії Великих Східно-Африканських розламів, глибокі й оточені високими крутими горами; мають значну довжину.

Озера

Нігер бере початок на Гвінейській височині та впадає у Гвінейську затоку. Найбільшими ріками Південної Африки є Оранжева і Замбезі.

Конго — найповноводніша річка східної півкулі, що пов’язано з географічним положенням басейну річки і режимом опадів на його площі. Вона двічі перетинає екватор.

Ніл (6 671 км) — найдовша річка у світі. Він починається на Східно-Африканському плоскогір'ї річкою Кагера. З озера Альберт Ніл витікає на рівнини, де отримує назву Білий Ніл. Біля Хартума Білий Ніл зливається з Блакитним Нілом, що починається на Абіссінському нагір'ї, і називається просто Ніл. Він завжди повноводний, особливо влітку і восени.

Головні річкові системи

Площа басейну Атлантичного океану значно більша від площі басейну Індійського океану. Річки, що протікають по плоскогір'ях та прорізують тверді кристалічні породи, утворюють численні пороги і водоспади. Близько третини території материка належить до басейну внутрішнього стоку. Глибоко під пустелями знаходяться великі запаси підземних вод.

Найбільшою густотою річкової мережі позначені екваторіальні й субекваторіальні широти. Дуже мало річок у пустелях. Великі річки, що протікають по них, беруть початок у вологих областях. У пустелях зустрічаються сухі русла рік — ваді, що наповняються водою тільки після нечастих сильних дощів. Велика частина річок Африки має дощове живлення, тому найвищі рівні води на них спостерігаються у сезон дощів.

Корисні копалини

Африка багата на різноманітні корисні копалини. Переважання на континенті давніх магматичних порід спричинило багатство його надр рудами різних металів. Вони утворилися в товщах застиглої лави в розколинах давнього фундаменту платформи. Африка має великі запаси залізних руд (загальні запаси оцінюються приблизно у 16-23 млрд. т) та бокситів (3,3 млрд. т). Великі їх запаси є в Гвінеї та Камеруні. Африка займає перше місце серед інших материків за запасами марганцевих руд (близько 400 млн. т), хромітів (500-700 млн. т), кобальту (0,5 млн. т), алмазів (98% видобутку, Зх. та Пд. Африка), золота; друге місце – за запасами мідних (близько 48 млн. т) та уранових руд. На території материка (Алжир, Лівія, Нігерія) після ІІ-ої світової війни виявлено великі запаси нафти (загальні запаси запаси складають 5,6 млрд.т) та природного газу.

Тектонічна будова

1. Розкажіть, як сформувався материк Африка.

• В Африці багато родовищ різних корисних копалин. їх розміщення пов’язано з геологічною будовою материка. Найважливіші з них — нафта й газ (північ та узбережжя Гвінейської затоки), мідні й уранові руди, золото, алмази (південь і схід материка).

• Гірських масивів в Африці небагато: на півночі — молоді Атлаські гори, на півдні — давні Капські гори. Горами також називають підняті краї платформи на південному сході — Драконові гори.

• За рельєфом Африку можна поділити на Низьку Африку та Високу Африку. Основними формами рельєфу є рівнини, зокрема Східноафриканське плоскогір’я. Найвища точка материка — вулкан Кіліманджаро.

Основою материка є Африкано-Аравійська платформа — залишок давнього материка Гондвани. У її східній частині знаходиться система глибоких розломів — Східноафриканський рифт.

Екологічні проблеми

Забруднення повітря. Примітивні методи господарювання є основною причиною забруднення в більшості країн Африки. Спалювання деревини і вугілля для приготування їжі, використання дизельного палива в автономних електрогенераторах також є важливими чинниками. Крім того, внаслідок швидкої урбанізації збільшується забруднення транспортними вихлопами.

Зниження родючості ґрунтів. Водна та вітрова ерозія, а також екстенсивне використання орних земель при нестачі добрив призводять до виснаження ґрунтів. Африканські ґрунти відчувають нестачу поживних речовин. Вулканічна активність призводить до утворення кам’янистих і глинистих ґрунтів. Низька врожайність викликає брак продовольства і зниження рівня життя в цілому;

Вирубка лісів пов’язана із сільськогосподарською діяльністю, будівництвом, використанням деревини як палива. Рівень опустелювання африканського регіону – найвищий у світі. 90% населення потребують деревину для опалення і приготування їжі. Рівень нелегальної лісозаготівлі доходить до 50% (Камерун) і навіть 80% (Ліберія);

Опустелювання. Широкомасштабне зменшення лісових площ є одним із головних викликів Африки;

Розглянемо більш детально кожен з перелічених пунктів.

забруднення повітря.

виснаження рослинності;

опустелювання;

Екологічні проблеми Африки викликаються переважно антропогенними факторами і мають величезний вплив як на людей, так і на весь біоценоз. Серед них виділяються:

Клімат

В Африці, за Б. П. Алісовим, можна виділити кліматичні зони: екваторіального повітря — екваторіальний пояс континентальна область долини Конго атлантична область Гвінейської затоки (гвінейський клімат) екваторіальних мусонів — субекваторіальний пояс атлантична область Гвінеї континентальна область Сахелю у північній півкулі (суданський клімат) індійська область північної півкулі індійська область південної півкулі континентальна область у південній півкулі тропічного повітря — тропічний пояс атлантична область Західної Сахари та Намібу континентальна область Сахари (клімат фінікової пальми) континентальна область Анголи й Калахарі індійська область Мозамбіку й Мадагаскару субтропічну — субтропічний пояс: середземноморська область Магрибу, південно-африканська область.

Географічне положення

Африка розміщена між 37°20’ пн.ш. і 34°52’ пд.ш. Населення - близько 1,2 млрд. осіб (2017). Крайніми точками Африки є: північна - мис Рас Енгела (37° пн.ш., 10° сх.д.); південна - мис Агульяс (35° пд.ш., 20° сх.д.); західна - мис Альмаді (14° пн.ш., 18° зх.д.); східна - мис Рас-Хафун (11° пн.ш., 52° сх.д.).

подтема

Рельєф

За переважаючими висотами Африку умовно поділяють на дві частини: північно-західну (Низьку Африку, де висота нижче 1000 м) та південно-східну (Високу Африку, з відмітками понад 1000 м).

Пояси складчастості займають невеликі площі Африки. На північному сході материка знаходяться Атлаські гори. Їх південні хребти утворилися внаслідок зіткнення Африканської та Євразійської літосферних плит в герцинську епоху горотворення палеозойської ери, а північні – молоді – альпійського віку. На південному сході та півдні континенту простяглися давні Драконові та Капські гори. Вони мають вигляд стрімкої стіни заввишки близько 3000 м, що обривається до океану.

В кайнозої та мезозої в межах Високої Африки Африкано-Аравійська платформа піднімалася, внаслідок чого з часом утворилися Ефіопське нагір'я та Східноафриканське плоскогір'я. Водночас опускання окремих блоків платформи на сході Африки зумовило виникнення цілої системи глибоких розломів у земній корі, що утворили Великий Африканський грабен. Тут відбувалися виливи магми і виверження вулканів. В наш час окремі з них уже згасли, як, наприклад, найвища вершина Африки гора Кіліманджаро (5895 м).