Історія перекладацької діяльності в США

Mere som dette

Ментальна карта "Дякую Богові, що дав мені народитися українцем" (про життя та творчість українського письменника Олеся Гончара) (03.04.1919-14.07.1995)

af Полтава Бібліограф

Ярослав Мудрий

af Наталя Желізняк

Ольга Юліанівна Кобилянська

af Глупак Дмитро

Політичний і соціальний розвиток Великої Британії

af Тихонова Тетяна

Історія перекладу безпосередньо пов’язана з літературою, що створювалася в США та на території колишніх колоній.

Другий період північноамериканської літератури (1760– 1790 рр.) охоплює революцію та відрізняється розвитком публіцистики та політичної літератури.

Провідними письменниками з питань політики були одночасно і державними діячами: Семюел Адамс, Патрік Генрі, Томас Джефферсон, Александр Гамільтон, Дж. Стрей.

В епоху колонізації (1607–1765) панують пуританські ідеали, патріархально-набожні норови, тому рання американська література характеризується переважно богословськими творами та церковними гімнами.

Прозаїчна література того часу змальовувала подорожі та історію розвитку колоніального життя.

Історія перекладацької діяльності в США

Прагнення охопити широкий спектр перекладацьких проблем є характерним для робіт із теорії перекладу в США у 80-ті рр. Про це свідчить збірка «Перекладацький спектр» (1981 р.). Вона містить 18 статей,присвячених як теоретичним, так і практичним питанням перекладу з різних мов.

Американське перекладознавство 80-х рр. XX ст. характеризується більш широким підходом до перекладацької проблематики. Перекладознавці в цей час спираються на праці зарубіжних авторів, дискутують із ними, дають оцінку їх теоріям.

Найбільш серйозною перекладацькою роботою цього часу вважається книга С. Басснетт «Перекладацькі дослідження». Вона виокремлює три види перекладу:

трансмутація

власне переклад

перефразування

Третій період охоплює всю північноамериканську літературу XIX ст.

У збірці “On Translation” міститься стаття Р. Якобсона «Про лінгвістичні аспекти перекладу», в якій науковець виокремив такі постулати своєї концепції:

При всіх видах перекладу значення вихідного знаку або повідомлення не повністю збігається зі значенням знаків (повідомлень), що його інтерпретують. Звідси випливає, що еквівалентність перекладу оригіналу не означає тотожність їхнього змісту

Значення знака може перекладатися іншими знаками тієї самої мови, знаками іншої мови або знаками іншої невербальної системи. Тому необхідно розрізняти три види перекладу: внутрішньомовний, міжмовний і міжсеміотичний.

Значення вербального знака являє собою переклад іншими знаками, які більш повно експлікують це значення. Звідси випливає, що будь-яке перетворення одних знаків на інші– це свого роду переклад.

На початку 50-х рр. XX ст. у журналі «International Journal of American Linguistics» зявилися статті про переклад безписемних мова. На особливу увагу серед них заслуговує стаття Ч. Ф. Вегліна «Багатосхідчастий переклад» (1954), в якій автор пропонував складну 8-східчасту процедуру удосконалення перекладу, одержану за допомогою інформанта.

Про нову хвилю зацікавленості американських лінгвістів у перекладі свідчить і опублікована стаття Дж. Касагранде «Цілі перекладу». Постулюючи, що характер перекладу визначається його ціллю, автор пропонує розрізняти 4 види перекладу:

лінгвістичний

етнографічний

естетично-поетичний

прагматичний

До письменників, які в своїх пошуках нового звертаються до теми Європи (European theme), належать Бенджамін Франклін, Вашингтон Ірвінг, Джеймс Фенімор Купер, Натаніель Готорн, а також письменники «втраченого покоління», які під час і після Першої світової війни виїздили до Європи.

Американська література почала сприйматися як незалежна від англійської.

«Sketch-book» Вашингтона Ірвінга стала початком напівфілософської, напівпубліцистичної літератури.