"Антиутопія у світовій літературі"

More like this

Самовизначення

by Ira Kovalenko

Теорія права

by Олена Мачковська

Автор: Короленко Наталія Іванівна. Ментальна карта тема №8 "Національно-визвольна війна українського народу середини Показаны результаты по запросу 17 столиття як писать Искать вместо этого 17 столття як пмсать XVII століття"

by Игор Бондарь

Конституційне право

by Анна Присяжнюк

"Антиутопія у світовій літературі"

"Антиутопія і утопія"

Основні ознаки

Основні ознаки Антиутопія Антиутопія існувала як явище філософсько-художньої думки з античності, тобто з того часу, коли виникла сама утопія. Антиутопія з'явилася тоді, коли держава і суспільство виявили свої негативні риси, стали небезпечними для людини, не сприяли прогресу. Це критичне зображення державної системи, що не відповідало принципам механізму. В антиутопії завжди виражався протест проти насильства, абсурдного соціального устрою, безправного становища людини. Автори антиутопій, посилаючись на аналіз реальних суспільних процесів, за допомогою фантастики намагалися передбачити тим самим про небезпечні наслідки існуючого порядку або утопічних ілюзій. Однак на відміну від гострої критики соціальної дійсності антагоністичне суспільство антиутопій за своєю суттю практично стало сатирою на демократичні і гуманістичні ідеали, воно покликане морально справдити історичний соціальний устрій, який виливається в пряму або в додаткову аналогію антагоністичного суспільства. Утопія На відміну від антиутопії, де основний акцент робиться на попередженні соціальних небезпек, утопія потребує змалювання правдивого життя в принципово новому суспільстві загального благоденства. Така особливість утопії як літературного жанру вимагає від автора художньої майстерності та переконливості в деталях, особливого суспільного чуття. Очевидним є факт соціального запиту на такого роду літературу, яка в різних історичних умовах набуває більшої чи меншої популярності. Тому утопій, як м'якої наукової фантастики, значно менше, ніж антиутопій.

"Утопія"

«Утопія» (Томас Мор , 1516) «Місто Сонця» (Томмазо Кампанелла, 1602) «Христіанополь» («Фортеця Христа або опис республіки Христіанополь», Йоган Валентин Андрее, 1619) «Нова Атлантида» (Френсіс Бекон, 1627) «Історія севарамбів» (Дені Верас, 1675) «Кодекс природи» (Етьєн-Габрієль Мореллі, 1755) «2440 рік» (Луї Мерсьє, 1770) «4338-й рік: Петербурзькі листи» (Володимир Одоєвський, 1835-1840) «Подорож в Ікарію» (Етьєн Кабе, 1840) «Погляд назад» (Едвард Белламі, 1888) «Вісті нізвідкіля» (Вільям Морріс, 1891) «На іншій планеті» (Порфирій Інфантьєв[ru], 1896 (1901)) «Червона зоря» (Олександр Богданов, 1908) «Країна Гонгурі» (Вівіан Ітін, 1922) «Сонячна машина» (Володимир Винниченко, 1928) «Волден два» (Б. Ф. Скіннер, 1948) «Туманність Андромеди» (Єфремов Іван Антонович, 1956) «Острів» (Олдос Хакслі, 1962) «Вєточкіни мандрують до майбутнього» (Олександр Свєтов, 1963)

Уто́пія — художнє (іноді алегоричне) зображення ідеального чи наближеного до нього суспільного устрою. Розрізняють комуністичні, ліберальні, християнські та інші види утопій. Поняття «утопія» вперше з'явилось у творі Томаса Мора «Утопія» (так в його творі називався острів, на якому було створено ідеальне суспільство). Сьогодні «утопія» — різновид соціальної фантастики. Для нього характерним є те, що автор переконує читачів у правильності висловлених у творі суспільних проєктів та ідей.

"Антиутопія"

Книги

Джонатан Свіфт, «Мандри Гулівера» Жуль Верн, «П'ятсот Мільйонів Бегуми» Герберт Уеллс, «Машина Часу», «Коли сплячий прокинеться», «Острів доктора Моро» Анатоль Франс, «Острів пінгвінів» Джордж Орвелл, «1984» Олдос Гакслі, «Прекрасний новий світ» Вільям Голдінг, «Володар мух» Станіслав Лем, «Повернення з зірок», «Футурологічний конгрес» Джек Лондон, «Залізна п'ята» Сінклер Льюїс, «У нас це неможливо» Ентоні Берджес, «Механічний апельсин», «Жадаюче насіння» Рей Бредбері, «451° за Фаренгейтом» Курт Воннеґут, «Утопія 14» («Механічне піаніно») Філіп Дік, «Час, що звихнувся» Іван Єфремов, «Година Бика» Крістофер Пріст, «Перевернутий світ» Кліффорд Саймак, «Навіщо їх кликати назад з небес» Євген Замятін, «Ми» Володимир Войнович, «Москва 2042» Кір Буличов, «Улюбленець», «Перпендикулярний світ» Сюзанна Коллінз, «Голодні ігри» Вероніка Рот, «Обрана» Айзек Азімов «Кінець Вічності». Джеймс Дешнер «Той, що біжить лабіринтом». Олександр Зінов'єв «Глобальний людинашник[»

Антиутопія — зображення у художній літературі чи кінематографії небезпечних наслідків, пов'язаних із експериментами над людством задля його «поліпшення», певних, часто принадливих, соціальних ідеалів, антитеза утопії.