стану розвитку демократії, політичної ситуації, яка складається у суспільстві, тощо. Таким чином, мета, а відтак – і пріоритети адміністративного права у регулюванні суспільних відносин можуть час від часу
зокрема: форми державного правління, форми державного устрою,
Мета адміністративного права, на відміну від інших галузей національного права, формується під впливом чималої кількості чинників,
Джерела адміністративного права
Рішення рад та виконавчих органів місцевого самоврядування.
Акти місцевих державних адміністрацій.
Акти центральних органів виконавчої влади України — міністерств, державних комітетів.
Міжнародні договори і угоди, виконавчі приписи до них.
Постанови і нормативні розпорядження Кабінету Міністрів України.
Укази і нормативні розпорядження президента України.
Закони — є найістотнішим джерелом адміністративного права, оскільки вони закріплюють механізм реалізації державної виконавчої влади.
Конституція України — має для адміністративного права установчий характер, оскільки містить ряд приписів, які є вихідними для нього. Так, в Основному Законі визначається статус Президента України, структуру Кабінету Міністрів України, закріплюється система органів державної виконавчої влади тощо. Норми адміністративного права деталізують, конкретизують загальні положення конституційного права щодо системи виконавчої влади і регулюють на цій основі практичну діяльність її органів, визначають їх компетенцію, закріплюють права і обов'язки громадян у сфері державного управління, забезпечують їх практичну реалізацію адміністративно-правовими засобами, а також охорону і захист їх від протиправних посягань. Тобто деякі напрямки державного управління охоплюються водночас конституційним і адміністративним правами при пріоритеті норм конституційного права, відмінність між ними інколи полягає лише в обсязі регулювання (загальне і спеціальне).
Джерела адміністративного права — це форми втілення його норм. Джерелом адміністративного права є нормативно-правовий акт органу законодавчої або виконавчої влади держави, що містить адміністративно-правові приписи, за допомогою яких здійснюється регулювання виконавчо-розпорядчої діяльності.
Якщо в правовому акті поряд із нормами адміністративного права містяться норми інших галузей права, то для адміністративного права він буде джерелом у тій частині, яка містить адміністративно-правові приписи. Основою для класифікації джерел адміністративного права є їх юридична сила.
є) відповідальність посадових осіб за неналежне ведіння провадження у зазначених справах
е) здійснення провадження національною мовою;
д) рівність перед законом;
ґ) гласність у провадженні в справах про адміністративні правопорушення;
г) об'єктивна (матеріальна) істина;
в) публічність (офіційність) провадження;
б) охорона інтересів особистості і держави;
а) додержання компетенції провадження у справах про адміністративні правопорушення;
Принципи адміністративного права — це основні вихідні, об'єктивно зумовлені засади, на яких будується діяльність суб'єктів адміністративного права, забезпечуються права та свободи людини і громадянина, нормальне функціонування громадянського суспільства та держави.
Принципи адміністративного права
Функції адмін. права:
подтема
• удосконалення інституту юридичної відповідальності суб’єктів публічної адміністрації
• поліпшення механізмів контролю інституцій громадянського суспільства за діяльністю суб’єктів публічної адміністрації;
• уніфікація та закріплення на законодавчому рівні процедур прийняття юридичних актів суб’єктами публічної адміністрації;
конституційної формули «забезпечення прав і свобод людини»);
• формування досконалих механізмів реалізації прав та свобод людини і громадянина у сфері публічного адміністрування (реалізація
• конкретизація прав та свобод приватних осіб, які можуть реалізовуватися у сфері публічного адміністрування (реалізація конституційної формули «утвердження прав і свобод людини»);
Завдання адміністративного права становлять собою сукупність напрямів, у межах яких досягається його мета.
Предметом правового регулювання адміністративного права України є суспільні відносини управлінського характеру між публічною адміністрацією та об'єктами публічного управління, які виникають у сфері владно-розпорядчої діяльності, надання адміністративних сервісних послуг з метою публічного забезпечення прав і свобод людини.
